Історія традиційного паски не має однозначного трактування. Ми звикли вважати паска атрибутом біблійної трапези, тісно пов’язаної з Христом. Але існують гіпотези, що кардинально відрізняються від церковних, відносять нас до часів язичництва і стародавніх пранародов. От одну з таких версій ми і хочемо описати в цій статті.

У російській мові є два слова, що позначають білий високоякісний хліб на пшеничному борошні вищого сорту. Це:

  • Калач, загнутий в кільце з виїмкою по центру
  • Паска, високий з білої округлої шапкою.

Безсумнівно, калач і паска – це однокореневі слова.

КоЛаЧа, саме так називали жертовний хліб наші предки-язичники задовго до того, як прийняли християнство. Це слово складається з декількох слів стародавнього походження: сонце – коло і ча (чадо) – дитина. Іншими словами круглий пшеничний хліб – це дитя сонця. Але і це ще не все.

Історія паски

Чим далі заглиблюватися у витоки нашої мови, тим коротше в ньому слова. А першими словами, що з’явилися в праслов’янській, і не тільки мовою, виявляється, були поняття, що позначають статеві органи людини. Так слово «ко» є попередником слова «коко», тобто яйця, слово «ла» – чоловічого дітородного органу. Слово «ма», мама, матка, у всіх народів звучить однаково, символізувала жіночу утробу. «Ва» говорило про чоловічому насіння, «пі» — про вульві, «так» — про піхву. Таким чином, «КоЛо» позначає зародок від чоловічого сімені.

Слово «чадо» також складається з двох слів. Подібно російським прізвищем, воно позначає приналежність походження. Ось посудіть самі: споконвічно російські прізвища завжди закінчуються на букву «в» (раніше – «ва»). Тому Ніконов, Сидоров, Кузнєцов означають відповідно, Никона, Сидора, коваля насіння.

Прізвища, що мають закінчення «у» (Плево, Дурново), а вони мають ще більш древнє походження, несуть той ж сенс. Втім, як і Жеваго, і Коргнаго, тому що «Га» на прамові був синонімом слова «Ва». А ось слово «Ча» означає «народжений», а «бо» — це дієслово, що позначає рухи, чинені під час статевого акту.

З цього випливає, що початкове слово «ЧаДо» трактується як, народжений з «Так». Ці ж коріння мають такі по батькові як, наприклад, Іванович, тобто Іваново чадо. Крім цих перших слів – «атомів», які стали базисом для створення слів сучасних мов індоєвропейської групи, були ще слова-покажчики – «то», «це», «се». Всі інші слова сучасних мов цієї групи є асоціативними похідними стародавнього сексуального мови.

Кожен предмет у світі наших предків мав свій одухотворений сенс, будь то дерево, тварина, річка, явище природи чи сонце в небі. Органи людини в цьому плані винятку не складали. Кожному духові було присвоєно своє ім’я.

Для наших прабатьків будь-який предмет мав два імені – власне ім’я та ім’я духа. Наприклад, фалос у них мав духа по імені Ра. Тому чоловічий дітородний орган міг іменуватися як «Ла» так і «Ра». У поєднанні з дієсловом «Бо» фалос набував конкретну функціональну характеристику, що є підтвердженням найдревнішої походження слів ненормативної лексики – Е Бо Ла (Е Бо Ра).

Світило – Сонце в стародавній міфології означає прабатька-чоловіка всього життя на Землі і в Космосі, тому його ім’я складається з повної назви чоловічого дітородного органу – КоЛа. Саме тому один з ведичних давньоіндійських трактатах містить у собі фразу: «сонце, голосно волає, гремящее, червоне, біле, несе над землею великий дітородний орган».

Історія паски

З практики складати слова, що складаються з найменувань статевих органів, у наших предків з’явилося поняття про те, що навколишній людини світ влаштований за образом і подобою людського тіла і заснований на єдності і гармонії чоловічого і жіночого почав, як духовного, так і матеріального. На землі суша для наших предків була чоловічим початком, а вода – жіночим. Тому слово КоЛа (КоРа) так, чи інакше, присутня у таких словах як terRa (латинський варіант), «Країна» (Се То Ра Ні), навіть найменування Кольського півострова має цей древній корінь. Слово «море», навпаки, має пряме відношення до жіночого початку (МаРа). У тваринному світі у наших предків чоловіче начало представляв тур, назва цього бика також має пряме відношення до слова «Ра». А от духа туру називали «Тырь».

До чоловічого початку предки-язичники відносили і вулкани з білими сніговими шапками, періодично вивергає в небо насіння – вогняну лаву. Звідси стався втрачений нині синонім слова «священний» — «Алатир». «А» у стародавній мові означало духовну сутність світобудови. Лава (насіння) «Ва» стікала в море «МаРа», даючи життя підводного царства.

Тануть льодовики Алатыря теж мали асоціацію з чоловічим сім’ям, адже, стікаючи струмками і випаровуючись в хмари, вони давали життя наземної рослинності. Тому сяючу на сонці сніжно-льодову шапку називали ГаЛа. Це слово лягло в основу сучасного глянцю, гелю і льоду. Але не тільки земне життя породив Алатир. Під час виверження разом з лавою злетіло в небо незліченну кількість іскор, розкидавши зірки по чумацькому шляху. Назва «Чумацький шлях» є російським перекладом грецького слова «галактос» (молоко). Ось вам і молочні ріки і кисільні береги.

Згідно давньої теорії, світ тримався на фалосі «Ла» («Ра»), Алатыре і сонце «КоЛа». Саме це і лягло в основу християнської віриєдності Бога Отця, Бога Сина і Бога Святого Духа.

Але повернемося до нашого куличу. Традиція випікати хліб у вигляді різних фігурок виникла задовго до появи християнства. Язичники вкладали і в сам процес випікання, і хліб, що призначався в жертву богам, певний сакральний сенс. Віддаючи такий хліб землі, вони пробуджували її родючість, просили дати добрі сходи і багатий урожай. Тому мало хто замислювався про те, що за своєю формою паска, швидше за все, нагадує фалос, адже для наших предків це були священні образи Ра, Алатыря і бога Тыря.

Глазур із збитих білків означала снігову шапку, забарвлене в червоний колір просо, яким посипали глазур, символізувало язики полум’я – лави на вершині вулкана. Наші предки, таким чином, зображували Алатир, що знаходиться в стані виверження. До речі, слово колос мовою давніх означає яйце з насінням, тобто зерно в колосі. А ватрушка, кругла булочка з відкритою сирною начинкою, означає єднання чоловічого і жіночого начал, адже сир для язичників символізував животворне сім’я священного бика ВаРаГа.

Правда це чи вигадка сучасних язичницьких течій, судіть самі. Правду про те, як зустрічали Світле Воскресіння наші прадіди і прабабусі, можна прочитати тут. А в цій статті можна дізнатися, як спекти найсмачніший паска.

Олена Степанська, © zakustom.ru

Схожі:
Соц закладки