Зміст

Ознаки менінгіту, діагностика і лікування

Головні симптоми менінгіту у дітей і дорослих Менінгіт – це важке неврологічне захворювання, при якому в оболонках головного і спинного мозку розвивається запалення (найчастіше уражається м’яка мозкова оболонка). Даний патологічний процес тягне за собою підвищення внутрішньочерепного тиску, набряк мозкової речовини, застій ліквору, розвиток гідроцефалії. У важких випадках хвороба закінчується смертю хворого. Проте при своєчасній і точній діагностиці симптомів менінгіту у дітей і дорослих, призначення ефективного лікування прогноз при даному захворюванні частіше буває сприятливим.

За характером запального процесу менінгіти ділять на серозні та гнійні, а за походженням – на первинні і вторинні, які є ускладненням інших хвороб.

Причини менінгіту

Найчастіше викликають запалення мозкових оболонок інфекційні агенти:

Бактерії (менінгокок, гемофільна паличка, стафілококи, стрептококи, пневмококи і т. д.).
Віруси Коксакі, ECHO, епідемічного паротиту, кору, краснухи, грипу тощо).
Гриби (грибковий менінгіт зустрічається у людей, хворих на Снід).
Туберкульозна паличка.

Потрапляє інфекція до мозкових оболонок кількома шляхами: через кров, через лімфу, безпосередньо з запальних вогнищ, наприклад, при гнійних процесах в навколоносових синусах і вухах. Зустрічаються і травматичні менінгіти, при яких мікроорганізми проникають до головного мозку через відкриті рани.

Як розпізнати симптоми менінгіту?

Незалежно від причин характерні ознаки менінгіту наступні:

Підсилюється головний біль.
Нудота, блювота без полегшення.
Хворобливість очних яблук при натисканні на них.
Менінгеальна поза – закинута назад голова, вигнута спина, зігнуті ноги, які хворий притискає до живота.
Висока температура тіла.

Крім цього, у хворих з менінгітом, як у дітей, так і дорослих, бувають судоми, порушення зору, висип на шкірі (при менінгококовому менінгіті з’являються обширні крововиливи).

Передувати вірусного менінгіту можуть різні катаральні симптоми, кишкові розлади. Гнійні ж менінгіти, особливо менінгококовий, розвиваються гостро, на тлі повного здоров’я або кількагодинного загального нездужання. У малюків перебіг хвороби може бути взагалі блискавичним.

Куди звертатися при підозрі на менінгіт?

При виникненні описаних симптомів менінгіту необхідно викликати швидку допомогу, оскільки в таких ситуаціях важливий кожен годину, ну а самолікування та застосування різних народних методів може закінчитися смертю хворого.

Пацієнтів з ознаками менінгіту госпіталізують в інфекційні стаціонари, якщо ж стан чоловіка важкий, то в реанімаційне відділення найближчої лікарні, а після стабілізації – у профільну клініку.

Основний метод діагностики менінгіту – це термінова люмбальна пункція (прокол спинномозкового каналу в поперековій області). У ході процедури лікар оцінює, з яким тиск виходить спинномозкова рідина, а після забору – її колір та прозорість. Далі проводиться мікробіологічне, біохімічне та імунологічне дослідження ліквору.

Для лікаря дуже важливо знати, вірус або бактерія стала причиною менінгіту, щоб призначити правильне лікування. Якраз аналіз спинномозкової рідини і дає таку інформацію.

Основні принципи лікування

У лікуванні менінгіту можна виділити два напрями:

Вплив на причину хвороби – інфекційний збудник

Якщо після обстеження хворого з’ясовується, що причиною менінгіту стали бактерії, призначається антибіотик широкого спектру дії. Вводять його внутрішньовенно, тривалість такого лікування, як правило, становить не менше 10 днів. Через кілька діб після початку терапії повторно досліджують ліквор, щоб переконатися в ефективності вибраного препарату.

Якщо ж вдалося точно ідентифікувати збудник і визначити його антибактеріальну чутливість, вибирають препарат, що діє саме на цей мікроорганізм. Так, при менінгококовому менінгіті призначають ліки пеніцилінового ряду, при туберкульозному – специфічні протитуберкульозні засоби.

Що стосується вірусного менінгіту, то подіяти на його причину набагато важче, тому в таких ситуаціях обходяться без етіотропного лікування або застосовують гормони та інтерферон, якщо стан хворого не поліпшується.

Симптоматичну терапію
Симптоматична ж терапія призначається в залежності від наявності у хворого тих чи інших симптомів менінгіту. При набряку мозку застосовують внутрішньовенно сечогінні засоби, для зменшення проявів інтоксикації – різні інфузійні розчини, при інфекційно-токсичному шоці – гормони, серцеві препарати, адреноміметики і т. д.

Крім цього, хворим з менінгітами призначають вітаміни групи В або комплексні вітамінні препарати, наприклад, цитофлавин (до його складу входить віт. В2, РР, янтарна кислота, інозин).

Тривалість стаціонарного лікування пацієнтів з менінгітом може бути різною – від кількох тижнів до кількох місяців. Перед випискою хворого проводять повторне і неодноразове дослідження спинномозкової рідини.

Профілактика менінгіту

Сучасна медицина володіє вакцинами проти багатьох збудників, здатних викликати менінгіт: проти гемофільної палички, менінгококу, пневмокока, віруси кору, краснухи, паротиту, вітряної віспи та інших. Тому не варто відмовлятися від планової імунізації дітей, також рекомендується робити щеплення від менінгококу перед поїздками в країни, де реєструються спалахи захворювань, викликаних цим збудником.