Флебоманометрия – це невід’ємний елемент діагностичного процесу у флебології. Цей метод допомагає лікарю точно визначити наявність і характер відхилень у роботі венозної системи нижніх кінцівок пацієнта.
Суть методу полягає у визначенні величини тиску циркулюючої крові на стінку судини. Для проведення дослідження нижня третина гомілки перетягується джгутом, після чого проводиться пункція підшкірної вени голкою Дюфо. До голці під’єднується флебоманометр Вальдмана для реєстрації рівня венозного тиску. Дослідження проводять у спокої та при навантаженнях різної інтенсивності (лежачи, стоячи, при ходьбі і підвищеної фізичної активності).
Аналіз отриманих даних дозволяє лікарю скласти загальне уявлення про стан судинної системи досліджуваного людини.
З допомогою флебоманометрии визначаються відхилення функцій венозних судин від нормального стану. Це може вказувати на наявність певного патологічного процесу у венах або на анатомічні та індивідуальні особливості будови судин кожного окремого пацієнта.
