Флебографія займає одне з перших місць в структурі діагностики варикозного розширення вен.
Дослідження застосовується для підтвердження діагнозу та визначення необхідності хірургічного лікування. Воно ефективно для проведення обстеження хворих з важкими і ускладненими формами захворювання.
Метод заснований на рентгеноскопії з використанням контрастних речовин (омнимак, ультравіст). Один з розчинів вводиться в вену досліджуваної кінцівки, після чого його поширення по судинах записують з допомогою серії рентген-знімків.
Отриманий результат відображає чітку картину струму крові по венах, наявність ділянок тромбозу, шунтів (скидання крові) між венами й артеріями та інших проявів порушеного кровообігу.
Перевага
Перевагою методу є його доступність і в той же час точність і швидкість діагностики. Флебографія – це оптимальний спосіб для визначення функціонального стану судин пацієнта.
Позитивний результат спостерігається при діагностиці порушень кровотоку в нижньої порожнистої вени і судинах малого тазу. При цьому введення рентгеноконтрастної речовини здійснюється не внутрішньовенно, а внутрішньокісткової.
Щодо частих і смертельно небезпечним ускладненням тромбофлебіту є тромбоемболія гілок легеневої артерії. Для швидкої діагностики цього стану застосовується легенева ангіографія. Цей метод має той же принцип, що і флебографія, але спрямований на візуалізацію артерій.
Флебографія – незамінний метод при проведенні експрес-діагностики ступеня ураження судин в екстреній ситуації, коли від надходження хворого в стаціонар до проведення хірургічного лікування повинно пройти не більш півгодини.
Побічні дії
Флебографія має і негативні риси. Введення контрастної речовини може супроводжуватися алергічними реакціями аж до розвитку шоку. Є можливість пошкодження венозної стінки в місці введення катетера з наступним розвитком тромбофлебіту.
Проведення флебографии здійснюється тільки за суворими показаннями, які визначає лікуючий лікар.
Перед початком дослідження слід провести тест на чутливість до введених препаратів.
