Доксициклін: опис антибіотика

Антибіотик доксициклін — це класичний представник антибактеріальних препаратів з широко відомої групи тетрациклінів. Він володіє характерним спектром і механізмом дії, однак має і низку відмінних ознак.
Доксициклін: опис антибіотика

Зміст

  • Характерні риси тетрациклінів
  • Механізм дії
  • Що свідчить інструкція?


Повернутися до змісту

Характерні риси тетрациклінів

Тетрацикліни — одна з найперших груп антибіотиків. Відкрита вона була в кінці Другої світової війни, проте її клінічна ефективність офіційно підтвердилася лише через кілька років. У ряді хімічних досліджень було встановлено, що речовини з цієї групи мають здатність взаємодіяти як з кислотами, так і з лугами, і металами, утворюючи в результаті реакції нерозчинні солі характерного жовтуватого відтінку. Активність тетрациклінів значно знижується в умовах середовища з лужною реакцією, кисле середовище справляє на них менший вплив.

В результаті експериментів було отримано два основних похідних тетрацикліну — окситетрациклін і хлотетрациклин. Перший і став основою для створення такого препарату, як доксициклін. Він має меншу стійкість до кислого середовища, ніж тетрациклін, меншою стійкістю до лужному середовищі, ніж хлортетрациклін. Але при цьому всі зазначені речовини володіють однаковим спектром протимікробної активності.

Особливо активні тетрацикліни відносно бактерій (як грамнегативних, так і грампозитивних), але при цьому їх активність щодо кислотостійких представників бактеріальної флори залишає бажати кращого. Недостатній рівень активності тетрациклінів і щодо цвілевих грибків; для впливу на найпростіших необхідно створити дуже високі концентрації цих сполук. Але в цілому дія цих препаратів досить широко, і поширюється на такі види микробиотов, як:

    • золотистий і білий стафілокок;
    • бета-гемолітичний стрептокок групи А;
    • пневмонийная паличка;
    • гонокок;

  • менінгокок;
  • дифтерійна паличка;
  • сарцина жовта;
  • сінна паличка;
  • бацила антраксу;
  • правцева паличка;
  • клостридії ботулина та інші;
  • кишкова паличка;
  • сальмонели (збудники черевного тифу, паратифу, мишачого тифу, сальмонельозу, паратифу та інші);
  • шигелла Флекснера і Зонне;
  • холерний вібріон;
  • протей;
  • синьогнійна паличка;
  • аэробактеры;
  • збудники гемофільної інфекції;
  • паличка Фрідлендера;
  • чумна паличка;
  • бруцели;
  • кандида альбіканс;
  • дизентерійна амеба.

Чутливість визначається при бактеріологічному посіві.


Повернутися до змісту

Механізм дії

Доксициклін: опис антибіотика

У малих дозах тетрацикліни чинять бактеріостатичну дію, пригнічуючи ріст і розмноження мікроорганізмів, у великих — викликають їх загибель. Основний механізм дії полягає в гальмуванні процесу синтезу білкових сполук у клітинах патогенного мікроорганізму.

Для досягнення клінічного ефекту необхідно створити потрібну концентрацію антибактеріального засобу в крові та уражених тканинах. Бактерицидний ефект досягається тільки після збільшення концентрації препарату в кілька десятків разів, порівняно з концентрацією, необхідної для досягнення бактеріостатичної дії.

Доксициклін активніше, ніж інші представники даної групи, що діє на амеби та інші найпростіші, добре пригнічує ріст мікобактерій і рикетсій навіть у порівняно низьких концентраціях. До дії антибактеріальних препаратів даної групи найбільш чутливі незрілі, молоді, що активно розмножуються збудники інфекції. При переході мікроорганізмів в стадію спокою ефективність антибіотика значно знижується і не дозволяє досягти помітних клінічних результатів.


Повернутися до змісту

Що свідчить інструкція?

З приводу фармакологічного препарату доксициклін інструкція говорить наступне:

  • Даний лікарський засіб застосовується для лікування захворювань, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами. У цю групу входять досить широко поширені інфекційні хвороби сечовивідних шляхів, жіночих і чоловічих статевих органів, запальні процеси в шкірних покривах і м’яких тканинах тіла, інфекції очей, органів дихальної і травної системи. Препарат використовується для боротьби з такими рідкісними захворюваннями, як плямиста лихоманка скелястих гір, гранулоцитарний эрлихиоз і специфічними інфекціями: туляремією, малярією, тифом, лептоспіроз, бруцельоз, актиномікоз, дизентерію, трахоми, иерсиниозом та іншими.
  • Препарат використовується і в профілактичних цілях: для запобігання гнійних ускладнень після операції на товстій кишці, після медичного аборту, перитоніту та інших гнійних хірургічних захворювань.
  • Можливе застосування доксицикліну для профілактики малярії після перебування в епідеміологічно небезпечних територіях.
  • Не допускається застосування даного лікарського засобу у хворих, що страждають тяжкою нирковою недостатністю, лейкопенією, порфірією, гіперчутливістю до одного з компонентів препарату, міастенією (для ін’єкційних форм лікарського засобу).
  • Заборонено застосування доксицикліну під час вагітності і в період грудного вигодовування. У дитячому віці (до восьми років) застосування цього засобу не рекомендовано в зв’язку з тим, що його компоненти утворюють нерозчинні хімічні сполуки з кальцієм і відкладаються в кістковій тканині і твердих тканинах зубів.
  • Прийом препарату може супроводжуватися побічними діями з боку центральної нервової системи (запамороченнями, хиткістю ходи, порушенням роботи органів почуттів, блювотою і втратою апетиту). Можливо порушення процесу кровотворення і розлад роботи органів травного тракту, а також їх запалення слизової оболонки. Для зниження вираженості побічного ефекту на шлунково-кишковий тракт необхідно приймати таблетки після прийому їжі, запиваючи великою кількістю рідини.
  • Під час тривалого прийому можливе порушення роботи печінки і нирок.
  • Після проведення курсу лікування доксицикліном можлива активізація грибкової флори і розвиток таких захворювань, як дисбактеріоз, кандидоз, грибковий стоматит, глосит, проктит. Для профілактики цих захворювань препарат приймається на тлі протигрибкових засобів (наприклад, ністатину). По закінченні курсу лікування рекомендований прийом еубіотиків.
  • Можливий розвиток алергічних реакцій на один з компонентів препарату.
  • Під час лікування і протягом п’яти днів після його закінчення слід уникати прямих сонячних променів. При прийомі КОК використовувати додаткові методи контрацепції. Лікування проводиться під контролем лікаря і лабораторних показників крові.

    Поділитися з друзями:
    Відповіді на питання