Вибираючи для свого саду декоративні рослини, здатні надати ділянці неповторний запам’ятовується, дачники часто звертають увагу на пишно квітучі види. Тому при світлі дня клумби і палісадники радують яскравими фарбами і ароматами, а з настанням сутінків віночки закриваються, запахи розвіюються. Але вночі такий сад втрачає шарм і колишню чарівність. А все тому, що для більшості квітучих культур запилювачами є комахи. Саме для їх залучення квіти відривають пістряві віночки і поширюють своє пахощі.
І все ж є рослини, посадивши які в саду, можна всю ніч насолоджуватися дурманящими ароматами. Одним з них є знайомий багатьом садівникам квітка нічна фіалка. Під цим народним назвою вирощують на клумбах дві споріднені культури, що відносяться до сімейства хрестоцвітних.
Це гесперис і матіола, в повну силу розкривають свої пелюстки під вечір і всю ніч поширюють по околицях дуже приємний запах. У рослин, дуже схожих за типом і будовою квіток, дуже невибагливий вдачу і давня історія вирощування в садах Європи і нашої країни.
Ні одне, ні інше рослина біологічно не є спорідненим видів по відношенню до віолі, узамбарским і рогатою фіалкам, вирощуваним як кімнатні та садові культури. Фіалкою ж квіти іменують завдяки гамі і формі віночків, колись потрапили в культуру хрестоцвітих рослин.
Гесперис – нічна фіалка для красивого саду
Якщо на гесперис гляне незнайомий з рослиною людей, підкоряючись першому пориву, він обов’язково порівняє квітка з флоксами. Рослини формують такі ж щільні куртини з високими прямостоячими стеблами, прикрашеними великими бузковими, рожевими або білими суцвіттями. Ось тільки прості віночки флоксів об’єднують по п’ять пелюсток, а у геспериса, або нічної фіалки, як на фото, їх лише чотири, що повністю відповідає особливостям рослин з сімейства хрестоцвітних.
У Росії гесперис серед садівників відомий під ім’ям вечірниця або нічна фіалка і, як на фото, сорти цієї культури можуть розкривати квіти білого і бузкового відтінку.
Прийшов з Європи вигляд отримав популярність у нас в країні ще два століття тому, а у Франції та країнах Середземномор’я гесперис став відомий як декоративна і лікарська рослина ще в Середні століття.
Особливо красиві групові посадки рослини, при цьому вирощування фіалки не вимагає спеціальних навичок і під силу навіть новачкам у квітникарстві. На жаль, останнім часом дачники втратили інтерес до цієї культури, коли-то створювала неповторну атмосферу в ландшафтних парках руських фільварків, заміських садиб аж до початку XX століття.
Під назвою вечірниця, нічна фіалка або квітка гесперис об’єднує близько 30 споріднених підвидів, деяка частина яких знайшла місце на клумбах і в парках. Окремі представники виду ростуть в Малій Азії і на Кавказі. Причому при сприятливих умовах гесперис являє багаторічна трав’яниста рослина, у дикій природі зустрічається практично всюди, від узбіч доріг до лісових галявин і берегів водойм.
У культурі нічна фіалка вирощується як дворічник, що дозволяє добитися максимально пишного і рівного цвітіння рослин.
Покриті простими ланцетоподібними листям стебла геспериса у висоту досягають 90 див. Листя опушена невеликими рідкими волосками, до втеч кріпиться на коротких міцних черешках. Чим нижче до землі, тим більше розміри листкових пластин, при цьому найбільші листя в довжину можуть перевищувати 12 см, а в ширину досягають 4 див.
Суцвіття досить щільні, мають форму кисті або шапки. Квіти всіх сортів фіалки, як на фото, розкриваються від периферії до центру. В окремих випадках довжина кисті доходить до 20-30 див. самі квітки невеликі, симетричні. Діаметр віночка від 1 до 2 див.
Перші бутони розкриваються в травні, а потім гесперис практично без перерви цвіте до середини липня. На місці квіток з’являються вузькі довгі стручки, в яких зріють дрібні насіння коричневого або бурого кольору. Якщо не зрізати квітконоси, що визрівають насіння висипаються і здатні на наступний рік давати молоду поросль.
Незважаючи на нічний розкриття віночків і пахощі квітів нічної фіалки – це світлолюбна рослина. Але прямі промені сонця гесперису шкідливі, набагато краще висаджувати гілок в півтіні.
Як правильно доглядати за фіалками, щоб вечірниця радувала цвітінням і п’янким ароматом? Рослині потрібна легка дренований грунт, що забезпечує культурі гарне харчування. Краще цвітіння спостерігається на слаболужному або нейтральному грунті. В період зростання і набору квіток нічний фіалку забезпечують хороший полив, але при цьому не забувають, що застій вологи не кращим чином позначається на рослині. Але при відсутності води чекати рясного цвітіння не доводиться.
І все ж вирощування геспериса дуже доступно і необтяжливо. Для високорослих сортів фіалки, як на фото, забезпечують підпори. А для повторного цвітіння потрібно лише вчасно зрізати забирають у рослин сили прив’ялі квітконоси.
Вирощування фіалки схоже агротехніці інших дволітників. Розмножують рослини насінням, яке висівають на розсаду в домашніх умовах, а потім пересаджують в грунт. Можливий і посів у плівкові парники прямо на ділянці, це дозволить розсаді швидше і безболісніше вкоренитися.
Сходи з’являються через 20-30 днів, коли грунт прогрівається до 18 градусів. Рослини, які утворили по три справжніх листків, пікірують, а в кінці літа висаджують на постійне місце. До цього часу розетки повністю формуються і легко перенесуть зимівлю. Між рослинами нічної фіалки краще залишати інтервал по 25-30 див.
Зимуючі куртини, якщо снігу на ділянці недостатньо, накривають нетканим матеріалом або присипають хвоєю.
Матіола: як правильно вирощувати і доглядати за фіалкою
Як і вечірниця, матіола відноситься до сімейства хрестоцвітних і вечорами над садом так само поширює свій аромат. Рід вперше відкритий і описаний ще в XVI столітті отримав ім’я на честь знаменитого італійського лікаря і ботаніка П’єтро Маттіолі.
Сьогодні ботаніки виявили близько п’яти десятків видів цієї нічної фіалки, на фото, які ростуть в районі Середземномор’я, на Півночі Африки та Азії, у країнах Центральної Європи і навіть Росії.
У складі виду є й однорічні і багаторічні культури різних форм і розмірів. Садівникам матіола або нічна фіалка знайома з іншого імені – левкой, колишній надзвичайно популярним декоративним рослиною ще кілька десятиліть тому. Але, виявляється, що левкої можна зустріти не тільки на клумбах, але і в дикій природі.
Наприклад, в Придонье, у Воронезькій області і околицях Ростова-на-Дону зростає левкой запашний – рідкісне, включений в Червону книгу багаторічна рослина. З вигляду цей сорт фіалки, як на фото, не справляє враження декоративного. Стебла заввишки до 40 см сильно опушені, у землі помітна розетка вузьких сизуваті листків, а квітки зовсім дрібні і неяскраві.
Натомість садовий левкой або матіола сива з берегів Середземного моря, півдня Франції і Канарських островів – це справжня прикраса саду, особливо, якщо квітникар займається вирощуванням махрових сортів фіалок.
У природі матіоли задовольняються дуже небагатьом. Вони невибагливі і прості у догляді, коли потрапляють в сад.
У середній смузі нічні фіалки цього виду культивують як однорічні рослини, що утворюють за сезон стебла від 20 до 80 см у висоту. Зазвичай пагони густо вкриті вузькими, щільними листами, які в залежності від сорту і виду можуть бути гладкими або опушеними, зеленими або сріблясто-сизими.
Особливо декоративні та привабливі для садівників махрові сорти фіалок, як на фото. Такі рослини, як і матіола з простими квітками, чудово пахнуть, придатні для зрізання і використання для озеленення ділянки.
В одному суцвітті часом об’єднано від 15 до 40 бутонів. Якщо простий віночок складається з чотирьох пелюсток, то в махровому помпоне нічної фіалки, на фото, їх можна нарахувати до семи десятків. Кисть продовжує залишатися декоративної до трьох тижнів. Після в’янення квітів на їх місці з’являються вузькі, схожі на стручки геспериса плоди, всередині яких зріє безліч дрібних насіння.
Крім левкоїв, на російських квітниках можна побачити і маттиолу дворогу, родом з Адріатичного узбережжя і малої Азії.
Ця нічна фіалка вирощується з XVI століття, і за цей час селекціонерами було отримано безліч сортів, дарують квітникарям запашні суцвіття бузкового, бордового, рожевого, білого та жовтуватого відтінку. У матіоли прямостоячі, гладкі або, залежно від сорту, вкриті повстю, стебла. Їх висота становить від 20 до 50 см. Листя, як і у споріднених видів довгасті, частіше цільні, що збільшуються до основи розетки.
Вирощування фіалки починається в травні, коли приходить пора сівби дрібного насіння цієї однорічної культури. Перші паростки стає помітно через 8-14 днів, а цвітіння починається ще через два або три місяці.
Щоб наблизити бажане поява бутонів, нічну фіалку висаджують розсадою, висіваючи насіння у другій половині квітня. Розвиток паростків найкраще проходить в легкому субстраті при температурі від 17 °C до 20 °C. Підросли рослини висаджують у грунт, дотримуючись інтервал 10-15 див.
Правильний догляд за фіалкою полягає в регулярному рясному поливі, щомісячних підгодівлі розростаються куртин, прополюванні та обрізку сухих квітконосів.
Прополка особливо важлива на початковому етапі, поки розетки матіоли не розрослися. При поливі не можна допускати і переливу клумби, і довгого пересушування. Добрива можна брати комплексні, для декоративних культур.
Найбільшого ефекту від рослини можна домогтися, використовуючи маттиолу в групових посадках або змішуючи на одній клумбі кілька сортів нічної фіалки. У цьому випадку такий куточок саду буде особливо привабливий не тільки для нічних комах, але і для людей.
