Є дві протилежні точки зору щодо того, чим варто займатися в житті.
Одну точку зору проповідують багато езотерики, тайм-менеджери, автори теорій формування подій за допомогою думки і т. д. Полягає вона в тому, що потрібно займатися улюбленою справою, тим, до чого лежить душа, і тоді, нехай не відразу, але все в тебе буде.
Іншу точку зору можна знайти, наприклад, у Кастанеди. Якщо спростити, що вона звучить так: все одно, чим займаєшся, бо все безглуздо, і головне — це те, що ти вибрав цей вид діяльності. Потрібно навчитися бездоганно робити те, що ти вибрав.
Я довго не міг взяти другу точку зору, але недавно мене осяяла думка, що велика частка істини в ній є. Адже як виходить на ділі: ти починаєш займатися тим, до чого у тебе лежить душа. Наприклад, танцями. Але прокинувшись одного разу в суботу рано вранці і побачивши, що на вулиці йде дощ, ти розумієш, що тобі зовсім не хочеться кудись дертися. І всі захоплені думки про те, як кльово ти будеш танцювати, кудись зникли. Думка тільки одна: хочу спати.
Тобто, йдеться про те, що дисциплінувати себе все одно потрібно.
У відносинах, наприклад, відбувається те ж саме. Ти, начебто, любиш людину, тобі добре з ним і т. д. Але все одно бувають моменти, коли ти стикаєшся з усім вантажем відповідальності, який несуть ці відносини. Наприклад, ти втомився дуже сильно, на роботі нервування, ти приходиш додому, а тобі потрібно готувати вечерю для коханого (коханої). І ось тут починається когнітивний дисонанс. Ти, начебто, його (її) любиш. Але, з іншого боку, так спати хочеться, з ніг валишся… І почуття як-то відразу йдуть на другий план.
Та й неможливо вічно ходити в стані закоханості (як і в стані захопленості чимось, як, наприклад, танцями). І ось тут потрібно зусилля волі і самодисципліна. Ти робиш що-небудь не тому, що тобі подобається або заради когось, кого ти любиш, а тому що ти так вирішив, ти вибрав, узяв на себе відповідальність, і тепер дієш відповідно з цим.
Виходить, що наші почуття і емоції не так надійні, як розум і воля. Наші настрої змінюються, і того захвату, який ти відчував ще вчора, сьогодні може не бути. І навпаки, якесь діло, від якого ти захват спочатку не відчував, починає тобі подобатися в процесі, ти починаєш отримувати від нього задоволення. Виходить так, ніби й справді немає особливої різниці, чим займатися.
Проте, я все-таки вірю, що різниця таки є. Якраз наші схильності до чого-небудь можуть служити основою для нашого вибору, а вже дотримуватися цього вибору допоможе тільки воля і самодисципліна.
