Чим небезпечний хронічний тонзиліт

Чим небезпечний хронічний тонзилітПитання про те, наскільки небезпечний хронічний тонзиліт, мабуть, хвилює багатьох. Недуга вражає дітей і дорослих. Він може проявлятися у вигляді ангіни і потім зникати, щоб через якийсь час знову нагадати про себе. Помилково вважати, що запалення саме пройде або небезпечний тільки гострий тонзиліт. Якщо лікар ставить пацієнту діагноз, це вже свідчить, що в організмі є вогнище запалення.

Хронічний тонзиліт може періодично викликати ангіну, ослабити імунітет, знижувати працездатність, погіршувати самопочуття. Піднебінні мигдалики можуть підтримувати інфекційну мікрофлору роками. Але люди зазвичай звертаються в медичний заклад, перепробувавши ряд методів самолікування і переконавшись, що вони не підходять. Практично кожна друга історія хвороби є яскравим тому прикладом.

Зміст

  • Гострий тонзиліт і хронічного типу
  • Причини виникнення хронічної форми хвороби
  • Основні принципи лікування


Повернутися до змісту

Гострий тонзиліт і хронічного типу

У графі «Клінічний діагноз» вказується: хронічний тонзиліт. Якщо у людини захворювання спровокувало ангіну, в рядку можна побачити іншу запис: гострий тонзиліт. Запалення піднебінних мигдаликів під час ангіни не проходить безслідно. Якщо в графі «Ускладнення» стоїть слово «ні», то пацієнту пощастило. Жодне інфекційне захворювання не проходить безслідно для організму. Якщо у людини є ангіна, він повинен бути готовий до того, що недуга вразить не тільки горло, а віддалені органи: суглоби, серце, нирки.

Ревматичні захворювання і ангіна тісно взаємопов’язані. Навіть вважається відносно легкій з ангін спровокує різні артрити. Вони при несвоєчасно розпочатому лікуванні можуть закінчитися для людини позбавленням рухливості, інвалідністю. Якщо у наступному рядку, куди лікар вносить супутні захворювання, вказаний хронічний гастрит, це говорить не тільки про шлунковому захворювання, але і про те, що обмін речовин порушений. Будь-які шлунково-кишкові захворювання послаблюють імунітет, і гастрит — не виняток.

Даний діагноз вказує: підбір лікарем медикаментозних засобів проти хронічного тонзиліту повинен здійснюватися з урахуванням того, що в пункті протипоказань у ряду препаратів є гастрит та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. У загальних відомостях в історії хвороби завжди йдуть скарги пацієнта, з якими він звернувся до лікаря. Зазвичай це невелике підвищення температури, нестерпний біль у горлі, труднощі при ковтанні.


Повернутися до змісту

Причини виникнення хронічної форми хвороби

Враховуючи, що хронічний тонзиліт може то ховати, то показувати свої симптоми, дуже часто в попередній графі значиться запис щодо пацієнта: «На момент огляду скарг не пред’являє». Але слідом йде розділ про історію захворювання показує: хронічний тонзиліт триває у людини протягом кількох років, але хворий не поспішав звертатися до лікаря, вважаючи, що захворювання пройде само і проблеми зі здоров’ям скінчаться.

Чим небезпечний хронічний тонзилітВ першій сходинці зазвичай зазначено, з якого року пацієнт страждає цією недугою. Різниця між появою симптомів хронічного тонзиліту і зверненням до лікаря може становити не день, не два, а кілька років. Захворювання нерідко виникає після сильного переохолодження, саме тоді пацієнт звертається в медичний заклад.

Температура, біль у горлі, загальна слабкість, біль при ковтанні, кашель — все це ознаки ангіни. Пацієнту призначали засоби консервативної терапії, в тому числі і антибіотики. Однак тонзиліт ще протягом декількох років турбував його і перейшов у хронічну форму. Підтвердженням тому є часті ангіни. Хронічний тонзиліт продовжував погіршувати стан здоров’я, у ряді випадків самопочуття пацієнта отягчалось до такої міри, що потрібна термінова госпіталізація. Історія хвороби має кілька частин:

  • паспортну частину;
  • опис скарг пацієнта;
  • анамнез;
  • відомості про перенесені захворювання;
  • відомості про щеплення;
  • сімейний анамнез;
  • алергологічний анамнез;
  • епідеміологічний анамнез;
  • побутові умови;
  • дані загального огляду;
  • антропометрію;
  • відомості про роботу інших систем (серцево-судинної, дихальної, травної, сечовидільної);
  • нервово-психічний статус;
  • попередній діагноз і його обгрунтування;
  • план обстеження.

В історії хвороби є ще кілька важливих пунктів, вони підкажуть лікаря, є спадкова схильність до тих чи інших недуг, не переніс хтось із його родичів інфекційні захворювання, в тому числі і туберкульоз. Місце проживання та роботи теж важливі. Як підтверджують численні дослідження, хронічний тонзиліт найбільш динамічно розвивається в тих районах, де на людину впливають несприятливі екологічні фактори. І ще один момент: якщо робота пацієнта пов’язана з переохолодженнями, хронічний тонзиліт йому найчастіше гарантований.

В історії хвороби фіксуються призначені інструментальні обстеження. Це можуть бути ЕКГ, УЗД або внутрішньовенна урографія. При необхідності пацієнта направляють на консультацію до інших спеціалістів. Це можуть бути: хірург, ортопед або отоларинголог. Все це фіксується в історії хвороби.


Повернутися до змісту

Основні принципи лікування

В історії хвороби завжди вказують на наявність шкідливих звичок. Дана інформація дає лікарям уявлення про те, що ще вплинуло на ослаблення організму. Серед підсумків огляду в історії хвороби приділяється увага не тільки станом горла, але й нервової, кістково-м’язової, серцево-судинної систем пацієнта.

Доктор обов’язково звертає увагу на стан суглобів. Ангіна здатна викликати початок деструктивних процесів суглобових тканинах, тому станом суглобів, наявності або відсутності в них запалення, деформації приділяється особлива увага. Спеціаліст ретельно обстежує ніс і навколоносові пазухи.

Чим небезпечний хронічний тонзилітЯкщо інфекційне захворювання базується на мигдалинах, воно безпосередньо позначається на стані носа і навколоносових пазух. Дані про ротоглотці, носоглотці, гортаноглотке, гортані і вухах вносяться в історію хвороби обов’язково.

У ній є відомості про і слуху пацієнта. Ангіна здатна значно знижувати слух. Якщо при дослідженні звукового аналізатора виявлені патології, необхідно терміново приймати заходи, тому що будь-яке зволікання може обернутися для пацієнта втратою слуху.

Обов’язково перевіряється і вестибулярний апарат, адже запальні процеси мають властивість побічно впливати на координацію рухів. Аналізи допоможуть точно встановити стан організму і стадію перебігу недуги. Крім результатів загального і біохімічного аналізу крові і сечі в історії хвороби є дані про ЕКГ, мазок із зіва.

Діагноз, який ставить лікар людям, що страждають ангіною, зазвичай буває диференціальним, так як в ньому вказані не тільки симптоми хронічного тонзиліту, але і хронічного фарингіту. Патологія у даних недуг різна, але нерідко вони протікають одночасно, тонзиліт провокують містяться в організмі стрептококи, а фарингіт — в основному, віруси.

План лікування пацієнта покроково вказаний в історії хвороби. Він включає в себе не тільки пункти, що вказують, які препарати і в якій кількості призначає лікар, але і постільний режим, дієту, полоскання горла, фізіотерапевтичні процедури. Лікування хронічного тонзиліту є комплексним. Від того, наскільки сам пацієнт буде точно і сумлінно виконувати рекомендації лікаря, залежить багато чого.

При правильному лікуванні прогноз зазвичай сприятливий. Фразу, яка говорить про такому результаті, можна побачити і в історії хвороби. Людям, страждаючим хронічним тонзилітом, фахівці, як правило, рекомендують тонзиллектомію. Дане хірургічне втручання не вважається складним. Операція виконується під місцевим знеболенням. Вона представляє собою видалення піднебінних мигдалин і сполучнотканинної капсули.

Хірургічне втручання значно полегшує стан пацієнта, призначають операцію у випадках хронічного або гострого тонзилітів, якщо консервативне лікування хвороб не приносить ефекту. Необхідно пам’ятати: у даного хірургічного втручання є перелік протипоказань, серед яких серцево-судинні захворювання.

Серед заходів, які треба приймати самому пацієнту, обов’язково присутні правильний режим дня і харчування. Крім цього є рекомендації уникати переохолодження і постійно знаходитися на амбулаторному спостереженні у отоларинголога.

Поділитися з друзями:
Відповіді на питання