Береза дуже красиве дерево. Його здавна шанували різні народи. Практично всі частини цього дерева придатні для оздоровлення нашого організму. Найчастіше використовують сік, бруньки та листя.
Березовий сік потрібно збирати в період активного сокоруху — з середини березня по середину квітня. Саме в цей час він найбільш корисний. Сік приводить в норму кислотний баланс в шлунку, допомагає боротися з глистами, покращує апетит, руйнує сечові камені. Надає загальнозміцнюючу дію. Його краще пити кожен день протягом місяця.
Березові бруньки містять ефірні олії, смоли, фітонциди і флавоноїди. Настої і відвари з ними рекомендовано пити під час простудних захворювань. Вони розріджують мокротиння, діють як відхаркувальний, потогінний, жовчогінний засіб. Прискорюють обмінні процеси. Зменшують набряклість, виводять токсини з організму.
При ревматизмі й суглобних болях можна робити ванни, примочки, припарки з березовими бруньками. При вуграх і проблемах шкіри можна вмиватися відваром. Або протирати обличчя льодом з березового настою.
Листя і бруньки берези можна залити будь-яким рослинним маслом, настояти протягом місяця. Робити маски для волосся, обличчя та тіла. Масаж з березовим маслом буде благотворно впливати на шкіру. Містяться речовини пригнічують хвороботворні бактерії та мікроби. Покращують стан волосся, знімають свербіж при перхоте.
Смолисті речовини, які знаходяться у великих кількостях на березових бруньках, можуть дратувати ниркову паренхіму. Тому слід періодично здавати аналізи сечі. У листі таких речовин немає, тому вони не впливають на нирки. Але і дію препаратів на основі листя набагато слабкіше.
Для лікування пролежнів можна використовувати настоянку бруньок або листя. Втирати її в проблемні місця, робити компреси.
Слід згадати і березовий дьоготь, який традиційно застосовують для лікування лишаїв, екзем, гнійних ран, опіків. При себореї рекомендують додавати в шампунь або купити спеціальне мило. Можна змішувати з касторовою олією і спиртом.
Не рекомендується вживати в їжу препарати з березовими бруньками при вагітності, ниркової недостатності і захворюваннях шлунка, кишечника.
