Бабине літо вірш

Бабине літо віршБабине літо вірш

Нахилився до землі
Кущ ранету на задвірках.
Погрузневшие джмелі
Залягли у віконних стулок.

Догорає лобода
На пагорбах прощально-літніх.
Над дорогою дроти
Ловлять ластівок останніх.

Повітря-чисте і гіркуватий-
Випливає з лощини
І тече на захід
Остигає вощиною.

Плоди осипаються
На стежку у ранету.
Немов червоні сліди
Убутного літа.

Яблук падаючих стук-
Зойк втрачають сознанье-
Болем майбутніх розлук
Стрясає мирозданье!

Автор: Василь Познанський

Поділитися з друзями:
Відповіді на питання