Зміст:
- Основи застосування антибіотиків
- Категорії антибіотиків при гаймориті
- Антибіотики другого ряду
Гайморит відноситься до категорії запальних патологій ЛОР органів, що проявляються порушеннями тембру мови, припухлістю в області щоки, гіперемією слизової оболонки порожнини носа, нежитем, болем. Ці симптоми по-різному характеризують гайморит, тому як вони виражені сильніше при гострій формі і практично відсутні при хронічній. Причому болючість, гіперемія найчастіше характерні для гнійної форми гаймориту, коли в порожнини пазухи накопичується нейтрофільний клітинний детрит.
Гайморит виникає як наслідок ГРВІ або ГРЗ, а також може виникати і самостійно. На тлі зниження резистентності місцевого імунітету бактерії мають можливість заселити слизову оболонку порожнини носа, після чого потрапляють в гайморову, лобову, клиновидну пазухи, викликаючи запальні зміни. Велика частина випадків гаймориту викликається грампозитивними бактеріями з групи стафілококів і стрептококів. Це гноєтворні інфекції, які вимагають застосування антибіотиків широкого спектру. Також гайморит може викликати і неспецифічна мікрофлора, яка також лікується за допомогою антибіотиків.
В залежності від виду гаймориту створюється схема лікування, в яку включені заходи загальної терапії і специфічного лікування. Специфічне лікування являє собою антибіотикотерапію – найбільш ефективний метод лікування. Дія антибіотиків спрямоване проти мікроорганізмів, що спричинили захворювання. З цієї причини, володіючи специфічною антимікробну дію, що дані препарати здатні вкоротити період захворювання і вилікувати гайморит.
Основи застосування антибіотиків
Антибіотики при будь-якій патології може призначити тільки лікар, що також стосується і гаймориту. Цим припиняється вільне поширення даних препаратів, бактерії до яких стають стійкими. З цієї причини будь-який випадок, симптоматично схожий з гайморитом, повинен проходити у лікаря. Отримавши консультацію, фахівець призначає 7-ми денну схему антибіотикотерапії.
Прийом антибіотиків здійснюється як за допомогою травного тракту, так і парентерально. Деяка частина антибіотиків руйнується травними ферментами або інактивується, що знижує біодоступність препарату. Парентеральний прийом дозволяє збільшити кількість діючої речовини в крові. Як правило, при гаймориті потрібно прийом таблетованих видів антибіотиків курсом на 7 днів.
Антибіотики при гаймориті ефективні в запущених і ранніх випадках, крім гнійні форми. При них потрібно очищення порожнині гайморової пазухи від гнійного вмісту. Поки це не проведено, будуть спостерігатися основні клінічні симптоми гаймориту, лихоманка і ознаки інтоксикації.
Гайморит слід відрізняти від хронічного і гострого фронтиту.
Часто гайморит є причиною тонзиліту (ангіни), про що ви можете почитати в статті http://lechimsya-prosto.ru/tonzillit-simptomy-i-lechenie.
до змісту ?
Категорії антибіотиків при гаймориті
При гаймориті, як і при інших гнійних захворюваннях, застосовуються антибіотики широкого спектру, що охоплюють більшу частину відомих представників мікробів. До цієї категорії варто віднести цефалоспорини, пеніциліни, макроліди. У винятково рідких випадках при неефективності перших виникає необхідність застосування фторхінолонів та аміноглікозидів, мають масу побічних ефектів. Причому дані препарати протипоказані дітям, так як призводять до порушення розвитку скелета і до пошкодження слухового нерва.
До категорії пеніцилінів відносяться напівсинтетичні і природні представники. Принципового розходження в їх ефективності не є. Причому у відношенні гаймориту оптимально використовувати амінопеніциліни (амоксицилін), тобто напівсинтетичні аналоги природних молекул. Призначається препарат у капсулах по 500 мг (дитячий дозування (250 мг), курс прийому 7 днів двічі на добу. Висока ефективність даного препарату відзначалася приблизно 2-3 роки тому, проте широке його використання призвело до розвитку стійкості.
З групи парентеральних пеніцилінів при необхідності швидкого лікування слід використовувати оксацииллин. Як додатковий засіб допоміжним до нього є біцилін. Причому ці препарати ефективно замінюються інгібітор захищеними похідними – солями пенициллиновых похідних і клавулоновой кислоти. Аугментин і ванкоміцин. Новим препаратом є Омниокс, що поєднує в собі спектр антимікробної активності оксациліну та амоксициліну. Він більш ефективний відносно стафілококів, так як до нього практично не виробилася стійкість.
Група цефалоспоринів представлена парентеральними та ентеральним представниками. Причому вони випускаються в двох формах в рамках одного найменування. Типовими представниками групи є: цефтріаксон, цефепім, цефазолін. Застосовуються курсом 7 днів двічі на добу у стандартній дозі, призначеній лікарем.
Макролідні антибіотики, незалежно від того, що пеніциліни є найбільш безпечними для організму, стали витісняти ці препарати спектру оптимальних при гаймориті, ГРЗ, бронхітах і пневмоніях. Причому з безпеки для організму людини вони практично не поступаються пеніцилінів, одночасно маючи низьку схильність до алергічних реакцій.
З групи макролідів оптимально використовувати препарат «Макропен». Він характеризується високою ефективністю проти хвороботворних бактерій, а також безпекою. Також з макролідів може призначатися Коаліціада, Кларитроміцин, Мидекамицин, Олеандоміцин фосфат та інші. Як правило, оптимальне співвідношення вартості «Макропена» та його ефективності дозволяє лікувати гайморит різного ступеня складності. При цьому сам препарат має і спеціальну дитячу форму випуску.
до змісту ?
Антибіотики другого ряду
Як антибіотик другого ряду, тобто тих препаратів, які не застосовуються спочатку, варто виділити групи фторхінолонів та аміноглікозидів. Це високоефективні речовини, здатні елімінувати бактерії з організму. Причому з-за великої схильності до появи стійких штамів, а також з причини небезпеки для організму, особливо дитячого, дані лікарські засоби застосовуються рідше і призначені для лікування хірургічних інфекцій. Прикладами є: ципрофлоксацин (Цифран), левофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин. З групи аміноглікозидів – гентаміцин, стрептоміцин, канаміцин та інші.
